Народний депутат України Анатолій Урбанський розповів чому протестують працівники ПрАТ “Українське Дунайське пароплавство“, про наслідки для міста Ізмаїл, а також про відповідь міністра інфраструктури в залі Верховної Ради на запитання про заплановану оборудку.

– Анатолій Ігорович, сьогодні у Верховній Раді у вас відбувся короткий діалог з міністром інфраструктури. Ви запитували про передачу українського флоту угорській компанії, але відповідь міністра була не зовсім зрозуміла.

–  Справа в тому, що нардепу дається всього одна хвилина, щоб задати питання членам уряду. Дійсно, я питав прем’єр-міністра про законність передачі флоту Українського Дунайського пароплавства іноземній компанії. Але я не встиг запитати найголовніше – що очікує співробітників Дунайського пароплавства, чи є гарантія, що вони не втратять роботу? На моє запитання дав відповідь міністр інфраструктури. Його коротка відповідь мене не тільки не задовільнила, а й здивувала. Він підтвердив, що флот передається іноземній компанії. Це робиться нібито для деофшоризації УДП та забезпечення прозорості його діяльності. Виходить, що УДП, яке в Україні підпорядковується міністру – непрозоре, а приватна компанія в Угорщині буде прозорою? Де тут логіка?

– Мабуть, з цим пов’язані акції протесту, які проводять працівники Українського дунайського пароплавства? Ви не могли б розповісти про їхні вимоги?

– Про ці вимоги мені відомо не тільки в обсязі тих звернень, які до мене надходять як до народного депутата, але й по гарячих публікаціях в соцмережах. Тепер ще й відповідь міністра.

Обурення працівників пароплавства викликало опубліковане службове листування між керівником підприємства та міністром інфраструктури. Керівник УДП просить міністра дати згоду на поповнення флотом УДП статутного фонду іноземної компанії. На що міністр відповів, що він не заперечує. Мене в цьому листуванні здивувало, що до міністра звернулась не сама іноземна компанія, а, так би мовити, «третя особа», адже сьогодні УДП ніякого відношення до цієї компанії не має.

Працівники УДП цілком обґрунтовано обурились. Вони стверджують, що державне майно (флот) передається до статутного фонду приватного іноземного підприємства з порушенням законів і Статуту УДП. Зокрема не проведена ринкова оцінка переданого майна, тому що передається флот оцінений в копійчані суми. Я, як народний депутат України, готую звернення з цього питання і до Прем’єр-міністра, і в правоохоронні органи.

– Нинішній керівник УДП – за освітою юрист. Мабуть, у нього продумана юридична сторона цієї схеми?

– Мені відомо, що він ніколи не працював в морегосподарській галузі, не знав там людей, не мав команди та нічим не керував, тому його призначення рівно рік тому здивувало (Олексій Хомяков був призначений в.о. голови правління ЧАО “Українське Дунайське пароплавство” 8 листопада 2019 р. – ред). Цілком можливо, його прислали в Ізмаїл не для поліпшення роботи УДП, а для здійснення саме цих юридичних дій.

У будь-якому разі, нехай із спробою передачі флоту розбираються правоохоронні органи. А я, як народний депутат, зобов’язаний відреагувати на звернення моїх виборців про порушення закону.

– Незалежно від юридичної правомірності цієї передачі, чи не здається вам, що в даному випадку хтось просто хоче забрати собі безкоштовно флот УДП?

– З тієї інформації, що у мене є, це дійсно виглядає як прихована приватизація державного майна. До речі, про те, що УДП та порт збираються приватизовувати, першим у 2019 році заявив наближений до керівництва партії висуванець “Слуг народу” – мій суперник на виборах до парламенту в 2019 році.

Хочу підкреслити, що передача українських стратегічних активів іноземцям – це цілеспрямована політика “Слуг народу”. Згадайте про дозвіл продажу землі іноземцям, передачу іноземцям в концесію портів тощо. Міністр – це не просто приватна особа, це – член уряду, який призначений монокоаліцією. Тому в даному випадку розглядати його дії можна як політику правлячої партії.

– Які ризики і для кого виникають у зв’язку з передачею флоту? Може, навпаки, він працюватиме ефективніше?

– Поясню з позиції народного депутата, на окрузі якого це відбувається. Якщо флот буде переданий підприємству-нерезиденту України – це буде катастрофа для Ізмаїла. Сотні працівників УДП втратять роботу, а бюджет міста втратить десятки мільйонів гривен податків. Крім того, їхні зарплати – це сотні мільйонів гривен, які обертаються в економіці міста. Постраждають не лише працівники підприємства, але й місцевий бізнес, у якого на ці сотні мільйонів менше купуватимуть товарів та послуг. Колосальні втрати для міста пов’язані не лише із зарплатою, але й з усіма місцевими податками, які підприємство сплачувало до міського бюджету.

У цій ситуації, будь-який відповідальний мер виступив би на стороні працівників пароплавства проти рішення, яким, фактично, припиняється діяльність найбільшого підприємства на території його міста. Він би разом з людьми ходив на акції та ночував в міністерстві. Якщо це, звісно, не мер від “Слуг народу”. Мер від “Слуг народу” не виступатиме проти рішень своєї партії і проти свого Кабміну, і не захищатиме місцевий бізнес – він краще візьме кредит, щоб компенсувати втрати міського бюджету.

До речі, нагадаю, саме мер Ізмаїла представляв нинішнього керівника УДП трудовому колективу і запевняв, що це “грамотний антикризовий менеджер, який головний стержень своєї роботи бачить у збереженні соціальних стандартів та стабілізації ситуації в пароплавстві”. Як тепер не думати, що в питанні передачі флоту вони діють заодно?

– Хоча стверджують, що місцеве самоврядування ніяк не пов’язане з політикою, ваше пояснення подій, які відбуваються, говорить про зворотнє.

– Жителі Ізмаїла, які віддавали свої голоси за “Слуг народу”, повинні були б спочатку поцікавитися про плани цієї партії відносно нашого міста. Півтора місяці тому, якраз коли проводилися місцеві вибори, міністр інфраструктури заявив, що Ізмаїльський порт буде в найкоротший строк переданий в концесію.

Я просто впевнений, що передадуть його компанії з іноземною юрисдикцією, можливо офшорною, – як це було у випадку з найбільшим портом України “Ольвія”. Вже розпочата розробка ТЕО. Судячи з усього, наш мер сприяє і цьому, швидше за все, невигідному для міста і трудового колективу рішення, підкоряючись політиці своєї партії. В будь-якому разі, він його ніяк не прокоментував, хоча будь-яка концесія пов’язана з експлуатацією дорожньо-транспортної інфраструктури міста.

На мій погляд, відповідальний мер повинен боротися, щоб не допустити передачу порту. Тому що якщо сьогодні на його діяльність можна впливати, наприклад, в захисті прав трудового колективу, то після передачі порту в якийсь офшор, місто і держава втратять усі важелі впливу на нього.

– Керівник УДП пообіцяв, що у разі передачі флоту іноземній компанії, вона отримає кредит 200 млн євро. Можливо його юридичні знання посприяють отриманню цього кредиту?

– Не можу нічого сказати з цього питання, поки не побачу бізнес-план під цей кредит і згоду банка-кредитора. Взагалі, кредит не є якимось благом, це просто позичання чужих грошей, які потрібно буде віддати з відсотками. Крім того, брати кредити під час економічної кризи та ще й в сфері річкових перевезень, що не надто окупається – занадто ризиковано. До речі, в Україні кредити іноді беруть, щоб загнати державне підприємство у борги, зробити банкротом – і цим обґрунтувати необхідність його приватизації. Але це так, до речі.

За матеріалами «Траса Е-95»

Нагадаємо, раніше Анатолій Урбанський прокоментував проблему корупції в морській галузі.